ПРОФІЛАКТИКА. Психологічна казка для невпевнених дітей


 КАЗКОТЕРАПІЯ "ПОТРІБНА РІЧ" 

#невпевненість#самооцінка

👇👇👇
Психологічна казка для невпевнених дітей

Автор  ОЛЬГА ХУХЛАЄВА

Вік: 7-11 років

Спрямованість: Низька самооцінка. Почуття неповноцінності та «непотрібності». Страх труднощів та неуспіху.

Ключова фраза: «Я найгірший! Я нікому не потрібен!"

Сідай зручніше, і давай спробуємо помріяти.
Про що?
Ну, наприклад, про море.
Ти любиш море?
От і добре.
Тоді заплющ очі і уяви собі, що ти стоїш на палубі корабля. Яскраво світить сонечко, і корабель ледь похитується на лагідних хвилях. Море зливається з небом тонкою смужкою горизонту, і ця смужка вабить тебе в далечінь, до далеких незвіданих земель.
Уяви собі, що одного разу такий корабель плив  океаном до далеких островів.
Ти ж знаєш, що в далеку дорогу люди брали з собою безліч необхідних речей. Всі ці речі вони складали до трюмів своїх кораблів. І звичайно, серед цих потрібних речей зустрічалися речі, ну зовсім не обов'язкові. Ось і у нашого корабля в трюмі лежало багато всякої всячини. Були тут ящики із запасами їжі та одягу, рятувальні кола, канати, якір із ланцюгом, багор. А в темному кутку трюму лежав старий товстий мішок. Він лежав там так давно, що вже ніхто не пам'ятав, як він потрапив у трюм і що там у нього всередині.
Довго плив корабель, так довго, що речі в трюмі почали нудьгувати. І ось одного разу заговорив Канат.
— А знаєте що, ось усі ми тут такі потрібні речі, а все-таки я потрібніший за всіх. З моєю допомогою люди кріплять вітрила і керують ними, а якщо корабель причалить до берега, то з моєю допомогою люди прив'яжуть його до причалу.
Тут подав голос Багор.
— А що робитимуть люди, якщо раптом обірветься Канат? Вони візьмуть мене, зачеплять кінець Каната, що бовтається, і підтягнуть його до себе. А як без мене підтягти корабель до берега? Тож я потрібніший.
У цей момент забурчав Якір.
— А якщо люди не зможуть підтягти корабель до берега? Як тоді без мене утримати корабель на місці?
— Чого ти вартий без мене? - Задзвенів Якірний Ланцюг - Ну кинуть тебе на дно. А як корабель стоятиме на місці? Я пов'язую тебе з кораблем, тому я важливіший.
І так потрібні речі сперечалися, сперечалися, сперечалися, але так і не змогли з'ясувати, хто з них важливіший.
І тільки товстий Мішок мовчав, лежачи у своєму темному кутку. Йому не було чим хвалитися перед іншими, та й не любив він хвалитися. Він довго слухав суперечку речей, а потім не витримав і втрутився.
— Як вам не соромно сперечатися! Ви всі потрібні людям, без вас вони не обійдуться.
О, яка ж це була помилка! Здивовані речі спочатку замовкли, потім накинулися на бідний Мішок.
- Ах ти, старий товстун! Та ти нам просто заздриш. Адже сам ти давно нікому не потрібен.
І вони довго продовжували насміхатися з бідного Мішка і зовсім забули про свою недавню суперечку.
А Мішок лежав у своєму темному кутку і мовчки страждав: «Справді, ну кому я потрібний. Я такий старий і товстий, про мене всі забули, ніхто навіть не пам'ятає, що в мене всередині. Хоч би мене вийняли з трюму і викинули з корабля».
Як же йому було прикро!
І Мішок ще більше забився у свій темний кут.
Так тривало багато днів поспіль. Щоранку, ледве прокинувшись, речі знову й знову починали сміятися з старого товстого Мішка, а він страждав усе більше й більше.
Але одного разу на морі розігрався сильний шторм. Хвилі зі страшною силою билися об борт корабля. Речі в трюмі жбурляло з боку на бік. Вони не знали, що вітер відніс корабель до рифів, де йому загрожувала вірна загибель. Раптом корабель вразив сильний удар і речі побачили, що в днищі корабля утворилася пробоїна, через яку в трюм ринула вода.
Серед речей розпочалася паніка. Вони навперебій закричали: «Рятуйте! Допоможіть!» Але люди не чули, вони боролися зі штормом на палубі корабля.
І тут знову подав голос старий товстий мішок.
— Якщо ми не хочемо потонути, нам треба вигадати, як врятувати корабель, — сказав він.
Проте речі, замість того, щоб замислитися над його словами, знову накинулися на мішок із глузуванням:
«Ах ти, старий товстун! Ти знову намагаєшся повчати нас, таких розумних та потрібних. Лежи собі в своєму кутку, та мовчи».
І Мішок знову затих у своєму темному кутку як непотрібний мотлох…
Речі ніби зовсім забули, що корабель може потонути. Вони, як завжди, почали глузувати з Мішка.
А тим часом вода у трюмі все прибувала та прибувала.
І раптом усі речі разом припинили свої глузування. Вони побачили, що Мішок мовчки виповз із свого кута і попрямував до пробоїни. Він підійшов до неї і ліг на дно трюму так, що повністю закрив собою пробоїну в кораблі. І вода відразу ж перестала надходити до трюму.
А тут і люди, мабуть, помітивши, що в трюмі плескається вода, почали відкачувати її за допомогою насоса.
І незабаром у трюмі знову стало зовсім сухо.
А мішок лежав на пробоїні і думав: «От як цікаво вийшло. Виходить, що і я на щось придатний. Адже ось заткнув собою пробоїну і не дав потонути кораблю, загинути людям та й потрібні речі всі збереглися в цілості».
І від цих думок він почав сповнюватися гордістю за те, що і він виявився дуже потрібною річчю на кораблі.
І тут Мішок помітив, що всі речі в трюмі принишкли. Їм стало соромно за те, як вони сміялися з Мішка, з того, який він старий і товстий, з його непотрібності.
А ще Мішок почув голоси людей: «Дивися, та це ж забутий товстий мішок заткнув собою пробоїну і врятував корабель від неминучої загибелі!»
І на душі у Мішка стало радісно.
А люди ще довго розповідали всім дивовижну історію про те, як товстий усіма забутий Мішок врятував їхній корабель під час шторму.

❓Питання для обговорення.
— Чому всі речі хотіли бути потрібними? 
Для чого це було їм? 
Чи потрібно це людям? 
А тобі?
— Чому було сумно товстому Мішку? Що, крім випадку, допомогло показати Мішку, що він теж потрібний?
-  У чому помилялися речі, коли говорили Мішку про його непотрібність?
- Чи ти погоджуєшся з тим, що потрібен кожен, просто не кожен про це знає?

🖍️Завдання:
# в ході представлення потрібних речей - героїв казки - просити учнів стати/сісти/походити так, як це робили б ці речі
#намалюй Мішок, яким ти його уявив
#напиши/намалюй поряд чим та кому ти можеш бути корисним