ПРОСВІТА. ПРОФІЛАКТИКА.ЯК ВИЙТИ З ЗАМКНУТОГО КОЛА СТРЕСУ: 3 ВПРАВИ


 ЯК ВИЙТИ З ЗАМКНУТОГО КОЛА СТРЕСУ: 3 ВПРАВИ


Стрес переслідує нас кожного дня. З деякими ситуаціями ми можемо впоратись дуже легко та швидко. Деякі можуть вибити нас з рівноваги на певний час. 
Як повернути собі продуктивність і спокій? Пропонуємо 3 вправи, перевірені психологами 🙌🏻

🤔 Пошук альтернативних причин
«Він переглянув моє повідомлення і не відповідає — напевно, я йому не подобаюсь» — це чи не класичний приклад негативної думки, яка може зачепити та закрутити у вирі тривоги. Що можна зробити, коли ви нервуєте через дії інших людей, або ситуацію з непередбачуваним перебігом, яку не можете контролювати?

Спитайте себе: а яке ще може бути пояснення? Можливо людина не відповідає просто через те, що її відволікли на роботі? Або випадково переглянула повідомлення рано вранці і знов провалилась у сон?

📦 Відсторонення
Думки про стресову ситуацію не дозволяють займатись побутовими справами, працювати або зосередитись на навчанні? Є вправа, яка допоможе обдурити мозок та дати йому перерву від стресу.

У нашої фантазії є дуже цікава специфічна риса: емоційно вона сприймається нами так само, як і реальність (саме через це ми кожного разу плачемо, коли дивимось «Короля Лева» — для мозку смерть Муфаси є справжньою). Спробуйте уявити собі, як складаєте свої тривожні думки (у вигляді сміття, наприклад) у коробку, закриваєте кришку та відкладаєте це все подалі.

📋 План на гірший випадок
Наприклад, попереду складна розмова або стресова ситуація, яка вимагає від вас дій. У такому випадку дуже страшно розуміти, що все може піти за найгіршим сценарієм. Але насправді уявити собі повний провал — це чудова стратегія, яка вгамує тривогу.

Наприклад, вам необхідно поговорити з начальством про підвищення своєї зарплатні — це дуже великий стрес. Але спитайте себе: що найгірше може статися? Босс відмовить у надбавці. І що тоді? Можливо, це буде поворотним моментом, після якого ви займетесь оновленням свого резюме та пошуком нового місця. Звучить не так вже й погано, хіба ні?

Джерело @Київський дворик