Як часто ти відкладаєш себе на потім?
Як часто ти відкладаєш себе на потім?
Втрачаєш життя в очікуванні чогось кращого, кажучи собі, що найкраще життя вже поряд, прямо за поворотом, потрібно тільки дійти до цього повороту.
Але йти нікуди не поспішаєш, бо "йти" - це жити, а твоє життя десь у мріях, у роздумах, але ніяк не тут. Так минають дні, місяці, роки.
Тобі хочеться жити на повну силу, ти мрієш про щасливе життя, розмірковуючи про те, що ось був би я молодшим (здоровішим, розумнішим, красивішим, багатшим, успішнішим, сильнішим і т. д.) і життя моє склалося зовсім інакше.
Постійно чекаючи чогось чи когось, хто змінить за тебе твоє життя (щасливий випадок, дружина, чоловік, батьки, президент, доктор, тренер, вчитель тощо), ти відкладаєш себе на потім, боячись, не бажаючи усвідомити, що твоє життя - це те, що створено тобою, те, що є в повному володінні тобою.
І поки ти не бажаєш жити, не бажаєш володіти своїм життям, ніхто і ніщо не створить його за тебе, не змінить.
Ніхто не знає як і коли закінчиться наше життя, але кожен може зрозуміти, а отже і знати, що в кінці буде важливо лише те, чи було це життя. Ось про що варто пам'ятати щодня.
Тому, безглуздо сидіти в очікуванні дива, потрібно встати і йти, в дорозі створюючи це диво.