Чому так важко жити?
Чому так важко жити?
Припустимо, кожен із нас народжується для виконання якоїсь важливої Місії. І при народженні має унікальну програму розвитку, дану лише попередніми поколіннями. І в кожному закладені здібності та ресурс для реалізації цієї програми.
Втрачаючи зв'язок із програмою людина втрачає внутрішню силу. " Творцю " необхідні умови, щоб через опосередкований вплив подій людина пройшла свій шлях. А як його пройти, якщо йдеш разом із усіма?
Щоб ми поверталися на "коло своє" життя посилає нам ситуації (проблеми і неприємності) в яких ми знаходимо себе. І якщо не засвоюємо "уроки", то відчуваємо біль та розчарування. І поки ми не навчимося розуміти і змінюватися, а головне, радіти кожному "уроку", то все в нашому житті не складається. Чим далі ми від свого шляху в житті, тим більше ми страждаємо та хворіємо. А чим ближче до свого призначення, тим спокійніше і впевненіше почуваємося.
Приходить прозріння й усвідомлення, що треба вміти не лише слухати себе, а й чути своє серце, звертати увагу на знаки, що їх посилає нам всесвіт. Спостерігати за собою, щоб слідувати своїй природі не потураючи їй і тримати дистанцію від соціуму. Бо життя в тому, щоб знаючи правила гри грати за своїми правилами та зберігати свою особистість.
Успіх нашої місії в реалізації здібностей залежить від рівноваги внутрішнього і зовнішнього, між дотриманням природи своєї та умовами довкілля. У спробах відповідати соціуму ми губимося і забуваємо про важливе, навіщо ми прийшли у цей світ.
Домагаючись соціального статусу та матеріальних благ ми потрапляємо у залежність від цих речей та порушуємо гармонію свого життя. Ототожнюючи себе із соціальним середовищем втрачаємо внутрішню свободу і як наслідок втрачаємо щастя, потрапляємо на внутрішні конфлікти і починаємо протестувати зовнішні умови.
А рішення в іншому: упорядковуємо стан розуму, думки, тіло, духовний стан і все, що відбувається, приймаємо позитивно з питанням "для чого?". Підтримуємо емоційний маятник у рівновазі, робимо зусилля щодо звільнення від поганих думок та знаходження в голові добрих. Практикуємо розслаблення в тілі через дихання та рух, створюємо спокійний стан розуму та дотримуючись помірності у бажаннях. Усуваємо психологічну залежність від навколишнього світу та переходимо від оцінного та порівняльного мислення до мудрості розуміння законів розвитку природи та суспільства.
Я не даю порад, а просто розмірковую вголос разом із вами...
Оськін Ігор